11 червня 2013
Йосип Фалес (народився 12 червня 1938 року), футболіст, тренер, педагог, науковець. Виступав за команди: «Авангард» (Свалява), «Трудові резерви» (Львів), «Трудові резерви» (Ленінград), «Трудові резерви» (Курськ), «Сільмаш» (Львів), «Карпати» (Львів) –
Першим футбольним вчителем Йосипа був шкільний вчитель фізкультури середньої школи у Сваляві Лайор Рейті, німець за національністю, який власне прищепив своїм учням принципи відповідальності, акуратності та старанності на кожному уроці і тренуванні. Йосип Фалес дотепер дотримується цих засад і завжди вимагав такого ж у своїх підлеглих – футболістів, студентів, співробітників.
По справжньому почав займатися футболом, коли приїхав до Львова навчатися у профтехучилищі, яке закінчив з відзнакою, отримавши фах екскаваторника, Але так ніколи за важелі складної машини не сідав, бо навчився і добре грати у футбол. Настільки проявив себе у змаганнях у системі профтехосвіти, що увійшов до збірної команди товариства, де потрапив на очі тренеру ленінградських «Трудових резервів» Герману Зоніну, згодом одному з найвідоміших тренерів країни. Однак у місті на Неві довго не пограв, бо у одному із матчів отримав складний перелом ноги. Ленінградська команда вийшла до класу «А», але Фалес після лікування туди не повернувся, а ще трохи пограв у Курську. Та на початку 60-х років повернувся до Львова і почав грати за команду інституту фізкультури, на базі якої створили боєздатну, одну з кращих команд області – «Сільмаш». З того колективу у січні 1963 року народилися «Карпати», куди перейшли лідери «Сільмашу» Йосип Фалес та Ігор Кульчицький.
Йосип, хоч був середнього зросту, дуже добре грав у повітрі і вигравав майже усі повітряні дуелі. Цієї майстерності центрального захисника навчив перший тренер Рейті, який на заняттях завжди багато часу приділяв вмінню грати головою. В «Карпатах» минули три сезони, після чого поїхав в Дрогобич граючим тренером до відомого закарпатського наставника «Бачі» Вейга. За цей час здобув ще одну, після фізкультурної, освіту – закінчив факультет журналістики Львівського університету. Навіть мав перспективи працювати за новим фахом, але футбол його вже не відпустив. Прийшло запрошення поїхати граючим тренером до центральної групи військ, що знаходилася у Чехословаччині. Це було якраз після того, як Чехословаччину окупували війська Варшавського договору, але Фалес вирішив їхати, адже все-таки був спортсменом, а не вояком. До нього так і поставилися колеги з футбольного цеху. Познайомився з багатьма відомими тренерами та футболістами. Серед них – кращий футболіст Європи 1962 року Йозеф Масопуст, віце-чемпіон світу 1962 Ян Поплугар,знаменитий воротар Іво Віктор навіть став його сердечним приятелем. При якійсь нагоді українського тренера навіть представили президентові республіки генералу Людвіку Свободі.
Повернувшись через кілька років з-за кордону, Йосип Фалес пішов працювати на кафедру спортивних та рухливих ігор Львівського інституту фізкультури. А 1976 року в інституті створили кафедру футболу і першим завідувачем став саме Фалес, який з перервою на кількарічну роботу в Алжирі, керує нею дотепер.
Африканський вояж розпочався 1981 і пройшов на вищому півні, ніж попередній. Фалес приїхав до Алжирського національного інституту наук і технології спорту на свою ж посаду – завідувача кафедри футболу. Його негайно призначили також і головним консультантом національної збірної, яка виборювала право грати у фінальній частині чемпіонату світу – 1982. Команда виграла відбірний турнір, а в Іспанії на чемпіонаті світу стала автором чи не найбільшої сенсації турніру, обігравши збірну Німеччини – 2:1. Та брак досвіду не дозволив алжирцям розвинути успіх і далі вони не пішли. Та все ж повернулися додому ледь не національними героями – кожен отримав котедж та автомобіль «Хонда». А консультанта нагородили машиною «Пежо». Через пару років підготував і перший випуск футбольних спеціалістів, що вийшли зі стін інституту. Варто зазначити, що український фахівець і в цій країні був представлений президентові країни Шадлі Бенджидиду, якому міг розповісти свою концепцію розвитку футболу в Алжирі.
В його тренерській кар’єрі був і кількамісячний період перебування на посаді головного тренера СКА «Карпати», але як цивільна людина не зміг погодитися з постійними вказівками генералів і скоро залишив цю роботу, повернувшись на кафедру.
Не можна не згадати, що Йосип Фалес, як один з не багатьох у Львові, був свідком чотирьох чемпіонатів світу (1978, 1982, 1986, 1990) та кількох чемпіонатів Європи. Тому еволюція розвитку футболу за останні тридцять років пройшла практично перед його очима. Уперше в складі групи фахівців побував на чемпіонаті світу 1978 року в Аргентині, а його колегами в групі були В. Лобановський, В. Сальков, М. Симонян, поруч працювали М. Озеров, К Махарадзе, В Маслаченко. Може тому, що це був дебют Фалеса на такому спортивному форумі і так далеко від дому, південноамериканський чемпіонат запам’ятався найбільше. Уся Аргентина жила тоді футболом, про що було чути на кожному кроці, навіть цукеркові обгортки мали футбольну символіку. А вже коли Аргентина потрапила у фінал і там здобула перемогу, уся країна відзначала свято футбольного тріумфу. Кожен чемпіонат був цікавий своїми спогадами, зустрічами, сувенірами. Шкода, що, коли зібрав речі для переїзду на нову квартиру, його помешкання обікрали: зникли не тільки цінні речі, але й чисельні пам’ятки, привезені з різних країн, і навіть фахові нотатки, потрібні для наукової роботи…
Нині Йосип Фалес продовжує керувати кафедрою футболу, працівники якої теж активно займаються науковою роботою, підростають нові покоління випускників кафедри, розлітаються по всій країні, та й за кордоном їх можна знайти. Головні тренери «Карпат» та інших українських клубів – вихованці кафедри: Лев Броварський, Мирон Маркевич, Валентин Ходукін, Юрій Дубровний, Богдан Блавацький, Богдан Бандура, Андрій Гусин, усіх і не згадаєш.
Іван Яремко.