Falec-aЙосип Фа­лес (на­родив­ся 12 черв­ня 1938 ро­ку), фут­боліст, тре­нер, пе­дагог, на­уко­вець. Вис­ту­пав за ко­ман­ди: «Аван­гард» (Сва­лява), «Тру­дові ре­зер­ви» (Львів), «Тру­дові ре­зер­ви» (Ленінград), «Тру­дові ре­зер­ви» (Курськ), «Сіль­маш» (Львів), «Кар­па­ти» (Львів) – 1963–1965, зіграв 19 матчів, «Наф­то­вик» (Дро­гобич). Тре­нер-кон­суль­тант ко­ман­ди цент­раль­ної гру­пи ра­дянсь­ких вій­ськ (Че­хос­ло­вач­чи­на), національ­ної ко­ман­ди (Ал­жир), СКА «Кар­па­ти» (1987). Кан­ди­дат пе­дагогічних на­ук, завіду­вач ка­фед­ри фут­бо­лу Львівсь­ко­го дер­жавно­го універ­си­тету фізич­ної куль­ту­ри.

Пер­шим фут­боль­ним вчи­телем Йоси­па був шкіль­ний вчи­тель фізкуль­ту­ри се­редньої шко­ли у Сва­ляві Лайор Рейті, німець за національністю, який влас­не при­щепив своїм уч­ням прин­ци­пи відповідаль­ності, аку­рат­ності та ста­ран­ності на кож­но­му уроці і тре­нуванні. Йосип Фа­лес до­тепер дот­ри­муєть­ся цих за­сад і завж­ди ви­магав та­кого ж у своїх підлег­лих – фут­болістів, сту­дентів, співробітників.

По справжньому по­чав зай­ма­тися фут­бо­лом, ко­ли приїхав до Ль­во­ва нав­ча­тися у проф­те­хучи­лищі, яке закінчив з відзна­кою, от­ри­мав­ши фах екс­ка­ватор­ни­ка, Але так ніко­ли за ва­желі склад­ної ма­шини не сідав, бо нав­чився і доб­ре гра­ти у фут­бол. Настіль­ки про­явив се­бе у зма­ган­нях у сис­темі проф­те­хосвіти, що увій­шов до збірної ко­ман­ди то­варист­ва, де пот­ра­пив на очі тре­неру ленінградсь­ких «Тру­дових ре­зервів» Гер­ма­ну Зоніну, зго­дом од­но­му з найвідоміших тре­нерів країни. Од­нак у місті на Неві дов­го не пог­рав, бо у од­но­му із матчів от­ри­мав склад­ний пе­релом но­ги. Ленінградсь­ка ко­ман­да вий­шла до кла­су «А», але Фа­лес після ліку­ван­ня ту­ди не по­вер­нувся, а ще тро­хи пог­рав у Курсь­ку. Та на по­чат­ку 60-х років по­вер­нувся до Ль­во­ва і по­чав гра­ти за ко­ман­ду інсти­туту фізкуль­ту­ри, на базі якої ство­рили боєздат­ну, од­ну з кра­щих ко­манд об­ласті – «Сіль­маш». З то­го ко­лек­ти­ву у січні 1963 ро­ку на­роди­лися «Кар­па­ти», ку­ди пе­рей­шли ліде­ри «Сіль­ма­шу» Йосип Фа­лес та Ігор Куль­чиць­кий.

Йосип, хоч був се­реднього зрос­ту, ду­же доб­ре грав у повітрі і виг­ра­вав май­же усі повітряні ду­елі. Цієї май­стер­ності цент­раль­но­го за­хис­ни­ка нав­чив пер­ший тре­нер Рейті, який на за­нят­тях завж­ди ба­гато ча­су приділяв вмінню гра­ти го­ловою. В «Кар­па­тах» ми­нули три се­зони, після чо­го поїхав в Дро­гобич гра­ючим тре­нером до відо­мого за­кар­патсь­ко­го нас­тавни­ка «Бачі» Вей­га. За цей час здо­був ще од­ну, після фізкуль­тур­ної, освіту – закінчив фа­куль­тет жур­налісти­ки Львівсь­ко­го універ­си­тету. Навіть мав перс­пек­ти­ви пра­цюва­ти за но­вим фа­хом, але фут­бол його вже не відпус­тив. Прий­шло зап­ро­шен­ня поїха­ти гра­ючим тре­нером до цент­раль­ної гру­пи вій­ськ, що зна­ходи­лася у Че­хос­ло­вач­чині. Це бу­ло як­раз після то­го, як Че­хос­ло­вач­чи­ну оку­пува­ли вій­ська Вар­шавсь­ко­го до­гово­ру, але Фа­лес вирішив їха­ти, ад­же все-та­ки був спорт­сме­ном, а не во­яком. До нього так і пос­та­вили­ся ко­леги з фут­боль­но­го це­ху. Поз­найомив­ся з ба­гать­ма відо­мими тре­нера­ми та фут­боліста­ми. Се­ред них – кра­щий фут­боліст Євро­пи 1962 ро­ку Йозеф Ма­сопуст, віце-чемпіон світу 1962 Ян Поп­лу­гар,зна­мени­тий во­ротар Іво Віктор навіть став його сер­дечним при­яте­лем. При якій­сь на­годі ук­раїнсь­ко­го тре­нера навіть предс­та­вили пре­зиден­тові рес­публіки ге­нера­лу Людвіку Сво­боді.

По­вер­нувшись че­рез кіль­ка років з-за кор­до­ну, Йосип Фа­лес пішов пра­цюва­ти на ка­фед­ру спор­тивних та рух­ли­вих ігор Львівсь­ко­го інсти­туту фізкуль­ту­ри. А 1976 ро­ку в інсти­туті ство­рили ка­фед­ру фут­бо­лу і пер­шим завіду­вачем став са­ме Фа­лес, який з пе­рер­вою на кіль­карічну ро­боту в Ал­жирі, ке­рує нею до­тепер.

Аф­ри­кансь­кий во­яж роз­по­чав­ся 1981 і прой­шов на ви­щому півні, ніж по­передній. Фа­лес приїхав до Ал­жирсь­ко­го національ­но­го інсти­туту на­ук і тех­но­логії спор­ту на свою ж по­саду – завіду­вача ка­фед­ри фут­бо­лу. Його не­гай­но приз­на­чили та­кож і го­лов­ним кон­суль­тан­том національ­ної збірної, яка ви­борю­вала пра­во гра­ти у фінальній час­тині чемпіона­ту світу – 1982. Ко­ман­да виг­ра­ла відбірний турнір, а в Іспанії на чемпіонаті світу ста­ла ав­то­ром чи не найбіль­шої сен­сації турніру, обіграв­ши збірну Німеч­чи­ни – 2:1. Та брак досвіду не доз­во­лив ал­жирцям роз­ви­нути успіх і далі во­ни не пішли. Та все ж по­вер­ну­лися до­дому ледь не національ­ни­ми ге­ро­ями – ко­жен от­ри­мав ко­тедж та ав­то­мобіль «Хон­да». А кон­суль­тан­та на­горо­дили ма­шиною «Пе­жо». Че­рез па­ру років підго­тував і пер­ший ви­пуск фут­боль­них спеціалістів, що вий­шли зі стін інсти­туту. Вар­то заз­на­чити, що ук­раїнсь­кий фахівець і в цій країні був предс­тав­ле­ний пре­зиден­тові країни Шадлі Бенд­жи­диду, яко­му міг роз­повісти свою кон­цепцію роз­витку фут­бо­лу в Ал­жирі.

В його тре­нерській кар’єрі був і кіль­камісяч­ний період пе­ребу­ван­ня на по­саді го­лов­но­го тре­нера СКА «Кар­па­ти», але як цивіль­на лю­дина не зміг по­годи­тися з постій­ни­ми вказівка­ми ге­нералів і ско­ро за­лишив цю ро­боту, по­вер­нувшись на ка­фед­ру.

Не мож­на не зга­дати, що Йосип Фа­лес, як один з не ба­гатьох у Ль­вові, був свідком чо­тирьох чемпіонатів світу (1978, 1982, 1986, 1990) та кіль­кох чемпіонатів Євро­пи. То­му ево­люція роз­витку фут­бо­лу за ос­танні трид­цять років прой­шла прак­тично пе­ред його очи­ма. Упер­ше в складі гру­пи фахівців по­бував на чемпіонаті світу 1978 ро­ку в Ар­гентині, а його ко­лега­ми в групі бу­ли В. Ло­бановсь­кий, В. Саль­ков, М. Си­монян, по­руч пра­цюва­ли М. Озе­ров, К Ма­харад­зе, В Мас­ла­чен­ко. Мо­же то­му, що це був де­бют Фа­леса на та­кому спор­тивно­му фо­румі і так да­леко від до­му, півден­но­аме­рикансь­кий чемпіонат за­пам’ятав­ся найбіль­ше. Уся Ар­генти­на жи­ла тоді фут­бо­лом, про що бу­ло чу­ти на кож­но­му кроці, навіть цу­кер­кові об­горт­ки ма­ли фут­боль­ну сим­воліку. А вже ко­ли Ар­генти­на пот­ра­пила у фінал і там здо­була пе­ремо­гу, уся країна відзна­чала свя­то фут­боль­но­го тріум­фу. Ко­жен чемпіонат був ціка­вий своїми спо­гада­ми, зустріча­ми, су­веніра­ми. Шко­да, що, ко­ли зібрав речі для пе­реїзду на но­ву квар­ти­ру, його по­меш­кання обікра­ли: зник­ли не тіль­ки цінні речі, але й чи­сельні пам’ят­ки, при­везені з різних країн, і навіть фа­хові но­тат­ки, потрібні для на­уко­вої ро­боти…

Нині Йосип Фа­лес про­дов­жує ке­рува­ти ка­фед­рою фут­бо­лу, працівни­ки якої теж ак­тивно зай­ма­ють­ся на­уко­вою ро­ботою, підрос­та­ють нові по­коління ви­пуск­ників ка­фед­ри, розліта­ють­ся по всій країні, та й за кор­до­ном їх мож­на знай­ти. Го­ловні тре­нери «Кар­пат» та інших ук­раїнсь­ких клубів – ви­хованці ка­фед­ри: Лев Бро­варсь­кий, Ми­рон Мар­ке­вич, Ва­лен­тин Хо­дукін, Юрій Дуб­ровний, Бог­дан Бла­ваць­кий, Бог­дан Бан­ду­ра, Андрій Гу­син, усіх і не зга­даєш.

Іван Ярем­ко.